Поки сніг лежав...

Ось нарешті прийшла зима... Поховались під замки роли, скейти та байки.

Звичайно, можна знайти собі спокійний замінник ролів, скейтів та байків, наприклад, шахи. І щоразу боляче навертатись об шахівницю, заснувши після довгої нудної партії... Але ж нам непотрібні синець на синці та вибрані фігурами очі. Набагато цікавіше було б десь політати та пострибати, відриваючи від землі своє екстремальне тіло. Коли землю вкриває пухнастий сніжок, деякі люди задумуються над "правильним" його застосуванням. І на допомогу "ненормальним" приходять лижі, сновборди, сновблейди. Що ж з цього добра вибрати? Ненависна сесія нарешті позаду, і ми з друзями подалися в гори. Про місце довго не думали - поїхали до Славського. Чому туди? Бо саме до цього містечка можна найдешевше, найпростіше і найшвидше доїхати зі Львова.

...І ось потяг "Львів - Мукачево", який довіз нас до пункту призначення, вже рушає далі. Ми стоїмо на славському вокзалі, у деяких в руках лижі, а в серцях - велике бажання взяти сновборди.

Дехто з народу дуже переживає через те, що ніколи не катався. Але всіх нас об'єднує краєвид навколо - сніг блищить на схилах, ранок ще не перейшов у день, і всі львівські проблеми десь далеко, позаду.

Розповім трішки про те, що ж таке сновборди та бленди. Сновборд - це своєрідне поєднання кількох "сухих" альтернативних видів спорту: сейтборду, серфінгу, маунтинбайку та стрибків і польотів із трампліна. Саме це робить його найкращою розвагою для тих, у кого зірваний дах на літніх екстрем-забавках. Сам сновбординг поділяється на такі дисципліни: фрістайл, фрірайд, слалом та карвінг. Фрістайл являє собою вільну їзду-літання, у процесі якого активно використовуються всі зустрічні поруччя, трампліни, столи, лави та інші бар'єри:) Для цього стилю катання підходять розчищені та обкатані траси і майданчики. Фрірайд узагалі не передбачає якихось правил. "Хворих" із таким діагнозом приваблюють дикі і неосвоєні спуски, на яких вони й виробляють свої неймовірні трюки. Саме через це фрірайд має тисячі шанувальників. Слалом - швидкісний спуск із гори, під час якого бордери стараються максимально швидко завертати та збавляти хід. Найцікавішим є паралельний слалом, коли двоє спускаються по паралельних гірках і намагаються випередити один одного. Карвінг - це стиль катання, при якому роблять послідовні "різані" повороти.

Переважна кількість дощок - для фрістайлу та фрірайду, що свідчить про велику популярність саме цих видів сновбордингу. Такі дошки ширші та мають однакову форму "носа" і "п'ятки". Карвінгові і слаломні борди орієнтовані на вужче коло - щоби возитися на них, треба мати особливу техніку і майже професійний рівень підготовки. А встаючи уперше на дошку, для початку треба визначитися із орієнтацією. У просторі:))

Це може бути традиційна орієнтація, коли ведучою ногою є ліва, або ж нетрадиційна, коли ведучою буде права нога. Саме правильно вибрана орієнтація допоможе в освоєнні усього витвору інженерної техніки.

Зовсім недавно в інженерів, які сповідують альтернативну спортивну думку, зародилася нова ідея - сновблейди. Короткі лижі (85-99см) з двосторонньою направленістю дозволяють кататися у будь-яких напрямках та робити різноманітні викрутаси.

Короткі блейди призначені для фрістайлу та чудово піддаються керуванню. На них можна повторювати багато стрибків та трюків, яких ще влітку ти міг навчитися на роликах. Довші ж призначені для швидкісної їзди, карвінгу та джампінгу.

Ті, хто вирішив стати на блейди, швидко зрозуміють, що достатньо лише кількох годин для їх "приборкання". Але виявляється, що сновборди - то рідкісний звір у туристичному Славському. Полювання на дошку треба починати рано-вранці чи навіть звечора. Інакше все найкраще заберуть, або й взагалі все заберуть. Якщо маєте трохи грошенят, то навчання їзди на сновборді буде для вас не таким травматичним. Інструктор лише за 80 гривень розкриє секрети і покаже всі прийоми поворотів та гальмувань, десять разів підніме за шкварку і врешті-решт змусить повірити, що з вас вийде непоганий сновбордист, варто тільки трохи потренуватись. До слова, лижний інструктор обійдеться трохи дешевше - 50 гривень, хоча все одно недешево.

У нас же зайвих коштів не було, а тому інструктора також. Тому ми розважалися тим, що хвалились кількістю та карколомністю власних падінь. Але вже на наступний день ми могли триматися на лижах та сновбордах, хоч гальмували лише одним способом - падаючи на заднє місце. Увечері ми хвалилися один одному кількістю ненароком збитих лижників чи сновбордистів. До речі, для деяких лижників (і не тільки) величезним задоволенням, крім самого способу катання, є процес описування власних падінь. Дехто просто розповідає про це феєричне видовище, дехто шукає виправдання своїм, як їм здається, невдач. Найчастіше ми чуємо приблизно таке: "Там був пеньок", "Я дуже кльово їхав, аж раптом відщипнулася лижа", "Сам не знаю чому впав", навіть "Я не впав - ліг відпочити". Звичайно ж, хоча б раз впасти таки треба - щоб відкрити сезон. Першість у непростій справі рівняння схилу власним тілом належить сновбордистам. Я б навіть присудила їм медалі. Найголовнішою стала б відзнака за великий внесок у зупинку бугеля.

Річ у тім, що чи не найстрашнішим для сновбордиста-початківця є підйом вгору. Ще одну медаль я б присудила за прокладання нових трас у лісі. Адже, зірвавшись з бугеля, опиняєшся серед засніжених ялинок. Йти до гори - надто далеко. Спускатись там, де проходить бугель, не можна, бо зіб'єш усіх, хто піднімається після тебе. Тож доведеться їхати через ліс...

У мене навіть виникла підозра, що екстремальний спуск дикими схилами придумали ті, хто часто падав з підйомника.

І на вершинах гір, і в кінці спуску кожного року збільшується кількість різноманітних кафе, де можна замовити все - від чаю й кави до горілки та коняку. Проте, як на мене, найприємнішим у тих місцях напоєм є гаряче вино - щось на зразок глінтвейну. Смак гарячого вина і запах диму з мангалів, де смажать шашлики, доповнюють неповторні гірські краєвиди. І враження це настільки сильне, що, відчувши схожий запах диму в якомусь місці, я завжди згадую гори, сніг і лижі.

Чи не найкращим місцем для нових знайомств та цікавого спілкування є черга на бугель та сам підйом. За день можна поспілкуватися з доброю половиною України: Луганськом, Дніпропетровськом, Одесою, Києвом... На відміну від львів'ян, івано-франківців і т.д., яким до Карпат порівняно близько, люди з віддалених областей приїжджають в гори не менш, як на тиждень. Де притулитися на ночівлю? Ось за це на карпатських курортах можна не переживати. Квартиру вам запропонують одразу ж, як тільки вийдете з потяга. Та не варто погоджуватися на першу-ліпшу пропозицію - ціни на житло, які почуєте на вокзалі, як правило, підвищені. Поговоривши з іншими відпочиваючими та розпитавши, де оселились вони, можна знайти дешеве житло. А якщо хочете мати докладну інформацію про ціни на житло та послуги в горах, шукайте все це на сайті http://www.ski.lviv.ua.

P.S. Це лише жменька вражень про Славське і зимові Карпати, до того ж, доволі поверхневих. Я ж нічого не сказала про красу, яку бачиш з вершини Тростяна, і таємничий, присипаний снігом ліс, яким милуєшся, піднімаючись крісельною дорогою... Не сказала, бо не маю права. Тому що кожен повинен сам побачити це і відчути.

Баранович Анна