Два перстені... то для тебе?

Є така файна пісенька, яку одного чудового дня написав Володимир Івасюк. Хто чув, хто не чув. А от те, що в своєму житті ми рано чи пізно зустрічаємося з проблемою вибору тих перснів - то факт.

Взагалі-то, зараз шлюб, як кажуть, поняття відносне, та все ж...Не все так сумно!!! От здається: або "так" або "ні", хоча інколи і проскакує "не знаю", як в дитячій забавці.

Були часи, коли шлюб був справою контрактною, як угода на закладення кредиту. Адже на що ще схожі змовини батьків, які святкують ще ненароджених дітей? Фактично шлюб просто був потребою для підтримання зв'язків. Згадаймо, як Ярослав Мудрий проводив міжнародну політику. Таке враження, що його доньки були просто послами доброї волі, а от, чи дійсно на це було їхнє бажання, історія замовчує, або ж методом до збагачення, якщо знатний рід, розтринькавши статки, намагався вберегти свою честь та родове ім'я.

Пара

Були випадки, коли світ полонила манія виходити за межі свого соціального статусу. Ну, одружувалися багаті і знамениті на своїх покоївках, або молоді панянки на своїх водіях чи конюхах, а якщо не одружувалися, то діточок в них було багатенько.

Всяке бувало. От Радянський Союз, наприклад, оригінальністю не вирізнявся. Якщо спитати старше покоління, чому вони виходили заміж, відповідь звучить приблизно так: "Ну, були ми молоді, треба було якось жити! Ото брали і одружувалися. І не ходили разом довго, місяць другий позустрічаємося, та й заяву треба подавати, а чого тягнути? Час не дуже простий, треба допомагати державі - народжувати. Ото жили собі? Чи треба любов ? А навіщо? Він порядний, працює..." І крапка. Ось вам і щастя, нерідко в комунальній квартирі.

Отак люди і жили, і не надто тим переймалися, а вже кінець ХХ століття приніс зміни. Відчулася свобода: членство в партії вже не було вирішальним, а однієї поваги стало замало, та й факт, що " в Радянському Союзі сексу не було" почав потроху набридати. Хотілося, щоб усе було законно і затверджено.

Зараз шлюб не можна охарактеризувати з якоїсь однієї позиції, адже вважають, що одруження - то не лише штамп в паспорті. Цивільним шлюбом вважають сумісне проживання двох людей без офіційного скріплення цих стосунків та зобов'язань між собою. Є шлюб фіктивний, коли штамп в паспорті ставиться для отримання певної матеріальної( чи іншої) вигоди, але при цьому пара може жити окремо зі своїми партнерами, тобто як такого шлюбу немає, він є суто теоретичним, себто умовним. Є звісно ж шлюб звичайний:, коли двоє людей, з відомих лише їм причин, пов'язують свої долі узами Гіменея.

Також нікуди не дітися від так званих "зальотних" шлюбів, хоча вони не завжди тривалі. Супроводжуються непорозуміннями та напругою, пов'язані з обов'язком стати на рушничок щастя( а чи буде воно?), а головне - молоді батьки в таких випадках часто не думають про долю дитини, яка фактично стала примусом для шлюбу.

Зараз найпоширеніший шлюбний вік, за даними статистики, становить 18-20 у дівчат і 20-23 років у хлопців, принаймні такими були дані за минулий рік. І якщо раніше виходили заміж, не зважаючи на матеріальні обставини, то зараз молоді люди думають про те, як вони будуть жити, в яких умовах, за які кошти.

Все менше шлюбів спостерігається між студентськими парами і ще менше таких проживає в студентських гуртожитках. Звісно, є випадки, але що то за щастя, якщо після весілля жити в різних містах (один з подружжя в гуртожитку, а інший вдома)? Чи варто позбавляти себе втіх студентського, незалежного, неповторного життя? Хоча , як то кажуть, раз на раз не приходиться і не знати, як буде краще особисто вам, адже ми ніколи не знаємо, які сюрпризи нам готує завтрашній день.

Тож будьте розсудливими і добре думайте перед тим, як прийняти таке важливе рішення. Адже два персні - то не іграшки...

Надя Мейлер