Сила крові

Як сильно зв’язуються долі мотузками крові?

Відоме ім’я батька – це важка ніша чи перепустка у світле майбутнє?

Так вже повелося, що досягнення батьків – це, перш за все, значна відповідальність. На “дітей величі” покладаються великі надії. І не завжди вони виправдовують свою кров. Бувало по-різному. Та, зрештою, вирішуйте самі.

Богдан Хмельницький – визначний військовий і політичний діяч України. Потрапивши у січні 1648 р. на Запорізьку Січ, за короткий час здобув гетьманство. Хмельницький відновив український політичний організм, створив високоорганізоване військо, відродив почуття гордості й рішучості боронити свої інтереси у тогочасному суспільстві. Сумно-відомий за перехід України під зверхність царя.

Юрій Хмельницький – син Богдана Хмельницького, гетьман з 1659 р. Намагався поладнати з Москвою і добитися кращих прав для України, проте лише посилив позиції росіян на наших землях. Московський уряд не рахувався з Юрієм Хмельницьким, влада якого стала номінальною. У 1660 р. він підписав договір з Річчю Посполитою, але неспроможний опанувати ситуацію і покласти край внутрішнім конфліктам, Юрій у 1663 р. зрікся влади і постригся у ченці.

Роман Йосипович Шухевич ( Тарас Чупринка, 1907 р., Львів – 1950 р., с. Білогорща під Львовом). Батьки – Осип-Зиновій та Євгенія (д.п. Стоцька). З роду Шухевичів вийшла велика когорта політичних, культурно-громадських та військових діячів, що формували свідому українську націю та боролися за її державність. Роман Шухевич – член галицького крайового проводу ОУН (б), з осені 1943 р. – генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА. Загинув у бою. Посмертно Герой України.

Юрій Романович Шухевич (нар. 1933 р.) – політичний діяч, член Української Гельсінської Групи, політичний в’язень у 1948-1956, 1958-1968, 1972-1988 роках, син Романа Шухевича. У 1990-х роках став організатором Української національної асамблеї та Української національної самооборони. Із серпня 2006 р. – Герой України.

Андрій Михайлович Бандера (1882 р., м. Стрий – 1941, Київ) – священик УГКЦ, культурно-громадський діяч, член Української Національної Ради ЗУНР від Калуського повіту, капелан Української Галицької Армії. У 1941 р. заарештований як батько Степана Бандери. Після страшних катувань був засуджений до розстрілу і через три дні розстріляний. За іншими версіями - розіп’ятий у Івано-Франківській тюрмі або помер у Сибірі. Реабілітований 8.11.1992 р.

Василь Андрійович Бандера (1915 р., с. Старий Угринів – 1942 р., Аушвіц-Освенцум) – учасник національно-визвольних змагань, член ОУН. У 1938-1939 рр. перебував у польському концтаборі Березі Картузькій. Потім працював у відділі пропаганди ОУН в Івано-Франківську, де у 1941 р. з дружиною був заарештований. Після страшних допитів, які проводив сам шеф міського гестапо, відправлений в Освенцум, де був закатований.

Степан Андрійович Бандера (1909 р., с. Старий Угринів – 1959 р., Мюнхен) – політичний діяч, ідеолог нашого національного руху, голова Проводу ОУН.

В’ячеслав Максимович Чорновіл (1937 р., с. Єрки, Черкаська обл. – 1999 р., Бориспіль, Київська обл.) – літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації нашого народу. Кілька разів ув’язнений за “антирадянську пропаганду”. Перебував у мордовських таборах та на засланні. Один з ініціаторів створення Української гельсінської спілки, голова Народного Руху України, гетьман українського козацтва, народний депутат. Загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі. Андрій В’ячеславович Чорновіл – 1962 року народження, проживає у м. Львові, доцент кафедри інфекційних хвороб ЛДМУ ім. Данила Галицького, політик.

Тарас В’ячеславович Чорновіл – народився 1.07.1964 р., м. Львів, політик, був членом фракції “Наша Україна”. На даний час постійний член Партії Регіонів України.

Оксана Мартин