Хмільний дім Роберта Домса

У галасливому сучасному місті завше хочеться тиші і спокою. Чи то принаймні так здається. А може нам хочеться казки – доброї казки про лицарів і принцес, про палаци та фортеці, хочеться поринути у дивний світ кам’яних мурів, кованих канделябрів, вогню свічок та живої музики.

Здається, що того всього зараз немає, але я тебе розчарую – напевне тільки у Львові збереглися потаємні куточки, де насправді можна відчути себе мешканцем давнього міста. Можливо, ти вже здогадався, що мова піде про «Хмільний дім Роберта Домса», який відродився у травні 2007 року (раніше - «Золотий колос») .

Всередині 80-х рр.. XX століття у древніх підвальних виробничих приміщеннях Львівської пивоварні знаходився ресторан – «Золотий колос». Поява даного закладу була яскравим явищем для мешканців та гостей Львова. Надзвичайно швидко ресторан став одним із найпопулярніших місць, адже атмосфера старовини, дух пивоваріння та завжди добре і свіже (відразу із заводу) «Львівське» пиво притягували велику кількість шанувальників. Щоб потрапити до ресторану, потрібно було задовго до відвідин записатися. Ресторан відвідували відомі культурні діячі, митці, еліта.

Ще за радянських часів завдяки високій якості хмільного напою Львів називали пивною столицею. Майже щодня «Львівське» пиво відправляли спецрейсами до Москви, в Кремль. “Львівським”, “Ризьким” та “Жигулівським” львівського розливу частували пасажирів морських рейсів та авіалайнерів. Кращого пива у Радянському Союзі не було. Всі знали, що найкращим подарунком зі Львова чи з України є пляшка «Львівського» пива.

У середині 90-х рр.. XX ресторан був зачинений і відновив свою діяльність у 2007р. вже з новою назвою – «Хмільний дім Роберта Домса».

Ви можете запитати – до чого така назва? Справа в тому, що є історія про львівського броваря Роберта Домса, який у середині XIX ст. вдало облаштував процес виробництва пива, яке варилося із почуттями та майстерністю. Люди подейкували, що Домс щодня до сходу сонця випивав десятилітрову гальбу свіжозвареного пива, в такий спосіб перевіряючи його якість. Гальбу приносила молоденька служниця Зося, з якою він потім одружився. Про долю Роберта та Зосі написав у своїй ”Львівській застільній” композитор Анатолій Кос-Анатольський: ”Продав пан Домс броварню й, забравши Зосю гарну, поїхав у Швейцарію, в похміллі молодім…”.

Нині, потрапивши до «Хмільного дому», не одразу розумієш, де ти. Все починається з брами, від якої кам’яні сходи ведуть в глибину часу (інакше то не назвеш). Давні склепіння дихають старовиною. Далі – гардероб та великі дзеркала (до речі, добра ідея, аби не носити верхній одяг з собою), тут же можна придбати сувенірну продукцію – магніти, пивні кухлі та інші дрібнички (от тільки ціни не дуже дрібні, а навпаки, доволі кусючі). Потім – ще одні сходи, які ведуть в залу, що нагадує фільми про Айвенго та Робін Гуда – стіни з необробленого каменю, довгі дерев’яні столи під стінами та дерев’яні лави. В кінці зали – міні-сцена, де вечорами виступають гурти – відомі і не дуже, зате завжди з гарною музикою. Це і тріо гітаристів, і джаз-бенди, і імпровізатори, і ще багато різнопланових виконавців, але щоразу то всьо звучить неперевершено і злагоджено.

Меню своєрідне. Ціни такі, що в стипендію вкладешся, але все дуже гарно зветься. Не буду перераховувати, оскільки меню направді велике і різноманітне. А от пиво – не знаю навіть як назвати, воно таке… таке… Одним словом СПРАВЖНЄ. До пива найліпше смакують «Соленики» - такі кручені штучки зі слоєного тіста з приправами. Але є ще безліч страв, серед яких кожен щось собі сподобить. Вечірні концерти починаються зазвичай о 20.00, найчастіше вхід вільний. Вдень можна подивитись різні пізнавальні передачі типу «Дискавері» або переглянути футбольні матчі.

Є ще чотири менші зали, де зручно вмостившись за меншими столиками на декілька персон можна попити пива та помріяти.

Коли на столах запалюють свічки, закурюєш сигарету, і дим робить повітря густим, здається, що все навкруги змінюється, стає казково-туманним, вечір минає швидко, і лише вийшовши на нічну морозну вулицю, розумієш, що тобі дійсно пощастило побувати в потойбіччі…

Заклад має свою сторінку в Інтернеті, де завше можна знайти свіженьку інформацію про меню та афішу заходів. Навіть сайт зроблено в дусі дев’ятнадцятого сторіччя. Завітайте на http://robertdoms.lviv.ua та переконайтесь самі або ж одного вечора, коли не знаєте, що робити, беріть друзів і гайда на пиво до «Львівського»!!!

Надя Мейлер