Авторучка

Коловорот Пустопорожні вислови і фрази, Нудні дискусії, дурні образи… Все ті ж розмови про: «Навіщо жити?», «З кого знущатись, а кого любити?» Хто бог суспільства, той у долі блазень: пустий всередині, а ззовні – красень. Де парадоксів ліс, насправді голі факти, – Не вловиш фальші зміст… Це все життя константи, все сталі того ж світу, нас із вами… Ми вже були колись і бідними, й князями. Ми вже були і щось не доробили, чи щось забули або упустили. Ми ж просто жили… Це ж прекрасно – жити! Когось ненавидіти, а когось любити, З пустого у порожнє воду лити… Життя вартує того, щоби жити! Це його сенс й не треба розуміти. Просто навчись сприймати це й радіти. Наталка Палій ТИ БІЛЬШЕ НЕ ВІРИШ ЯНГОЛАМ! Оголений погляд, спраглі пестощі Пом*ята постіль із рання Вир поцілунків, обпалені ніжності Здається, ви називали це кохання. Запудрений світ солодким дурманом Мольберт, фарби й розкидані кисті Ти так хотіла зупинити ту хвилину Схаменися! світ не стоїть на місці. Прокинулася зранку - пусто й холодно Він пішов задоволений власною ролю І ти сидиш самотня на згарищі Без почутті, без любові й без болю. Запльоване серце пустими обіцянками Життя якось поруч рікою пливе І викарбуваний напис на дверях твого серця “Пробач, любов тут більше не живе..” Янгол з крилами з Чорного В раю не чекають його більше І все, що він сказав на прощання: “ Посміхнися, завтра буде гірше” Ти палила листи, руйнувала мости Ти не знала, що б мала сказати Може, ти б хотіла вбити...Але знаєш, мстяться лише слабкі, сильні вміють прощати! Наталя Данилів За що я так тебе люблю? За що люблю? Сама незнаю Та все ж люблю тебе, люблю Хоч віри в ту любов не маю За що я так тебе кохаю? Кохаю...потім проклинаю Можливо злість на тебе маю? Та все ж люблю тебе й кохаю. І та любов моя палка Цвіте у серці не згасає І де вона взялася там? Ніхто мабуть цього не знає І часом тяжко так мені, Що та любов одна блукає Та все ж любблю тебе й тоді, Коли мене ти не кохаєш... Оля Крупей